.png)
Декілька почуттів
В затишній
кімнаті, за пагорбом техніки я став забувати як палає вогонь. Ні, не те, що я
не пам’ятаю як він виглядає, я про інше. Вогонь вдень і вночі це дві різні
речі.
Поки сонце на небі є, полум'я просто горить, але коли зірка перетнула
горизонт стає саме те диво про яке я забув. Сидячі десь в лісі чи в степу
ввечері або навіть вночі біля вогню все набуває інших відтінків, а значить і
інших значень. Коли вже темно і вогонь освітлює тільки тебе, товариша і
залізного коня, а повсюди густа темрява, здається, що існує тільки світ біля
полум’я, а все інше це просто холодна порожнеча. Єдине, від чого стає сумно,
коли треба вертати додому. Чекаєш коли останній вогник погасне, коли вугілля
більш-менш охолоне ти втрачаєш той світ що мав і їдеш на ровері по холодному
лісу, а потім по неосвіченій трасі. Хоча в останній є своя романтика
проїжджаючих на шаленій швидкості лексусів та шумних фур зі своїми теплими
червоними задніми фарами.
В ті моменти ти відчуваєш невимовні відчуття, коли їдеш по холодній вулиці ти зігріваєшся фарами автомобілів. Цікавим і трохи трагічним є те, що при освітленні від автівок, не великі горби на асфальті віддають тінь неначе ти наїдеш зара трамплін і навпаки великі ями взагалі ти не бачиш і дуже прикро стає коли неочікувано влітаєш на неї, тому при ночній їзді на ровері намагаюсь бути якумога уважнім, на дорозі яку не знаю.
0 коментарі: